Дитяча книга містить три повчальні історії, що написані сучасними італійськими авторами — Аною Серною та Енаром Ініґо — й проілюстровані художницею Касандрою. Жабка Олівія переконана: кожен інколи постає перед труднощами й потребує допомоги з контролем своїх негативних емоцій та почуттів, і вона сама не є винятком! Так, Олівія дуже мудра маленька жабка, але навіть із нею трапляються неприємні ситуації, які гнітять і збурюють зсередини. Героїня на власному життєвому досвіді розповість, як мало не потрапила в пастку смутку, злості й самотності, та хто врятував її з біди. У книжці з ілюстраціями митці фокусуються на створенні історії через яскравий малюнок, відтак текст лише розкриває візуальний наратив. Під обкладинкою українського видання зібрано три книги від італійського колективу авторів. Літні канікули — не час для журби Після останнього дзвоника ящірка Берта повідомляє Олівії, що переїжджає до Кришталевого струмка. Новина засмучує жабку, й вона навіть перестає думати про довгоочікувані канікули. Берта поїде, й подружки більше ніколи не побачаться — а це так несправедливо! Друзі жабки знаходять Олівію у пригніченому стані. Тваринки намагаються підбадьорити героїню, пояснюючи: всі у світі бувають засмученими, але журба завжди минає! Просто потрібно знайти дієвий спосіб, як справлятися зі смутком. Саме підтримка друзів допомогла жабці відновити внутрішню рівновагу. І відтоді щоразу, коли героїня бачить когось спустошеним, вона розповідає цю повчальну оповідку — Прощавай, смутку! Радосте, привіт! Пригода у сосновому лісі: ігри, стрибки та зламана лапка Прощавай, самотносте! Любове, привіт! — Олівія вигадала назву другої історії, коли ввечері сиділа біля вогнища зі своїми друзями. Вже тоді у неї була зламана лапка, але біль вщух, як і фізичний, так і моральний… Все почалося, коли жабка вирушила до літнього табору. Його організовував вчитель Лисовин, і він вигадав багацько всіляких заходів та ігор! Героїня хвилювалась, адже раніше не проводила канікули в таборі. Утім, там виявилось дуже весело! Поки малеча не захотіла показати, що стрибає вище за всіх. Лишень мить — і Олівія вже в лікарні, де їй накладають гіпс на лапку. Тепер у таборі жабку повсякчас залишають одну-однісіньку, й, видається, нікому немає до неї діла. Малеча почала зневірюватися в дружбі й навіть написала батькам, щоб її забрали додому. Утім, згодом усе змінилося… Тваринки показали їй: шлях до подолання труднощів доволі складний, і зовсім не обов'язково проходити його самотужки. Як Олівія допомогла Вергілію контролювати гнів Прощавай, злосте! Спокою, привіт! — розповідь, в якій головними героями постають емпатія та співчуття. Саме їх не вистачало пугачу Вергілію, що він довгий час не міг опанувати емоції та почуття. Герой і так постійно сердитий та роздратований, а тут ще в нього прилітає футбольний м'яч — справа ніг Олівії. Вергілій лютував, але жабка донесла йому просту істину: злість не є чимось поганим. Її потрібно проживати, як і всі інші позитивні й негативні стани, щоб вийти на новий рівень емоційного розвитку.